Пише press-centr.com
Дмитро Шуров (Pianoboy), музикант:
- В моєму дитинстві найкрутішою була гра «Ну, постривай!». Хлопець, який володів «Ну, постривай!», - володів світом. Ну, і велосипед. Найбільше я любив на велосипеді їхати за місто. Вінниця набагато спокійніше місто, ніж Київ. І ми жили на околиці, в новому мікрорайоні. Там було поле, річка. Я їхав далеко-далеко за місто. Коли їхав, в голові звучала музика. Катався на велосипеді, а насправді - літав в музиці. Це було круто!
Альона Вінницька, співачка, телеведуча:
- У моєму дитинстві нічого подібного до програми «Круче всех» не було. Були піонерські табори, конкурси ...Але ми все одно повинні були бути всі однаковими. Навіть якщо ти переміг в конкурсі, не думай, що ти став найкрутішим! Але почуття, що ти - крутіший за всіх, що ти - можеш, потрібно випробувати хоча б раз в житті. Відчути сильно, потужно. Це дуже серйозний поштовх і мотивація йти далі!
Влад Яма, хореограф:
- У дитинстві у мене була крута хлібна машина, у якій поверталися передні колеса. У більшості дітей таких іграшок не було. А коли я став старшим - нічого надприродного: шкіряний футбольний м`яч, велосипед «Десна». Правда, в 9-му і 10 класі я був єдиним з однокласників, хто працював. Перша зарплата - 3,5 рублі. Я нічого на них не купив, відклав під футболки собі в шафу.
Анастасія Даугуле, ведуча програми «Ранок з «Інтером»:
- Не бентежачись, можу сказати, що писала кращі твори в школі. Рівних в цьому мені не було. Могла написати про що завгодно (хоч про ліхтарний стовп) на десять листів, причому так, що читалося, захлинаючись. Легко і швидко перемагала на різних олімпіадах з літератури. Тонко відчувати слово і вміло його використовувати - вміння, якому навчила мама. А вже фантазії та уяви мені завжди вистачало. Тому по предмету «Література», який, відверто кажучи, мало хто з однокласників щиро любив, я завжди була кращою. Шкільний гарт сильний досі: і сьогодні можу написати будь-який текст на будь-яку тему.
Андрій Данилевич, ведучий програм «Круче всех» і «Стосується кожного»:
- Коли я був маленьким, двори були наповнені дітворою: тут дівчатка бігають, стрибають на скакалках або грають в класики, там - хлопці ганяють у футбол, грають в квача, квадрат, козаки-розбійники. І мені шкода, що сьогодні двори порожні, а діти здебільшого сидять, втупившись у планшети... У моєму дитинстві був крутішим за всіх той, хто був найспритнішим, віртуозно володів м`ячем і мав блискавичну реакцію, хто краще за всіх грав в квадрат. Ми креслили на землі великий чотирикутник, ділили його на чотири частини. Учасники «вибивали» один одного за межі квадрата м`ячем. Для нас з хлопцями реально най-най був той, хто найдовше протримається в цій грі. А ще - я крутіше за всіх плавав і бігав!
Андрій Доманський, ведучий програм «Круче всех» і «Готуємо разом»:
- Хто був крутішим за всіх в моєму дитинстві? Хм ... Звісно, я! Напевно, я сам собі так вирішив, і мене ніхто не переконував у зворотному. Пам`ятаю, що завжди пірнав крутіше за всіх. Ось якщо на морі потрібно було дістати бичка, зловити рибу-голку або там у когось тонув в`єтнамок - я завжди пірнав і діставав. Всі говорили: «Вау! Ти так глибоко пірнаєш!»
